Перлина степу - Кіровоград (частина перша)

Мабуть більшість українців, коли чують назву міста Кіровоград, то згадують лише, що це десь в центрі України. А деякі взагалі вважають, що тут збереглась радянська влада і назва міста прославляє комуністичного діяча. Так, от… 

Останнім відповімо відразу, в Кіровограді давно вже радянської влади немає, а після останніх політичних подій і шановний пан Кіров полетів з центру(у вигляді пам’ятника звичайно) як «фанера над Парижем». До речі, шановний бібліотуристе, про столицю Франції, якщо ви там не бували на перетині ХІХ-ХХ століть, то не переймайтесь. Бо саме Єлисаветград, а таку історичну назву має теперішній Кіровоград, Володимир Винниченко називав у своїх спогадах «Маленьким Парижем».

Звичайно, любителів подорожувати відразу зацікавив наш початок, тому додамо, що радянський архітектурний соціореалізм весь свій час намагався боротися із пережитками схожості із капіталістичною столицею. Проте Кіровоград зберіг свій неповторний шарм та по праву називається «перлиною степу».

Місто було утворене у середині XVIII століття після будівництва фортеці святої Єлисавети. Фортеця була побудована в дикому степу, на кордоні тогочасної Російської імперії та Запорізької Січі на правому березі ріки Інгул. Фортеця Св.Єлисавети була історично необхідною та призначалась для захисту цього краю від набігів турок, татар та вільнодумних запорожців.

Фортеця Святої Єлисавети

Зараз залишки фортеці є єдиними у своєму роді в Україні, адже вона була земляною, через своє місцезнаходження у степовій зоні. Місцеві мешканці називають їх «валами», що знаходяться майже у центрі міста.

Гармати та вали фортеці Святої Єлисавети

Крокуючи від «валів» до центру міста перейдіть річку Інгул та відпочиньте на кіровоградській набережній.

Набережна міста Кіровоград

В першу чергу, Кіровоград сподобається Вам тим, що практично весь його центр – це невеличкі дореволюційні будівлі. В інших обласних центрах їх активно зносили, як при радянській владі, так і при незалежності, а тут цілісність історичної побудови збережено.

вулиця Велика Перспективна

Прогуляйтесь цими гарно прибраними вуличками та зверніть на вулицю Двірцеву, яка є головною та повністю пішохідною. А в літню пору її заполоняють літні веранди недорогих кафе та ресторанчиків.

Також не оминіть своєю увагою Кіровоградську обласну юнацьку бібліотеку імені О.М.Бойченка. Бібліотека розташована у приміщенні, яке є пам'яткою архітектури кінця ХІХ століття обласного значення. Автор проекту особняка, побудованого у 1880-1890-х роках, на жаль, невідомий. Перший господар будинку – колишній земський гласний І. Марущак (за іншими архівними документами - ротмістр Л. Ф. Долинський).

Кіровоградська обласна бібліотека для юнацтва імені О.М.Бойченка

І далі крокуємо Двірцевою… Ось ще цікавинка!!! Єлисаветград був другим містом Російської імперії, після Києва, а третім – Москва, де почав курсувати міський електричний трамвай у 1897 році. Ця подія у 1997 році була відзначена пам’ятником.

Пам'ятник першому трамваю Єлисаветграда

Але довго тут стояти не варто, адже далі на Вас чекає гордість кожного кіровоградця – Кіровоградський академічний український музично-драматичний театр ім.М.Л.Кропивницького, перший професійний український театр, головна театральна сцена Кіровоградської області. Приміщення театру споруджено у Єлисаветграді 1867 року на кошти інженера-полковника Г. В. Трамбицького. В цьому ж приміщенні 27 жовтня 1882 року народився перший професійний національний реалістичний театр під орудою М.Л.Кропивницького — людини могутнього таланту.

Кіровоградський академічний український музично-драматичний театр ім.М.Л.Кропивницького

І тут вибачте мені, шановні бібліомани, ви маєте обов’язково потрапити всередину, адже потім пошкодуєте. Краса інтер’єру просто заворожує та переносить нас на північ Італії або Францію.

Кіровоградський академічний український музично-драматичний театр ім.М.Л.Кропивницького(всередині)

Не всім, певно, відомо, що в Росії гусари вперше з’явились саме у місті над Інгулом. З 1829 р. воно стало центром військових поселень півдня України. Тут розмістилися штаб-квартира резервного кавалерійського корпусу, інші військові відомства. Сформувалось Єлисаветградське військове містечко — комплекс будівель кінця 40-х — початку 50-х років XIX століття, де проживали військові, функціонувало Єлисаветградське офіцерське, а потім (з 1865 року) юнкерське, просто кавалерійське (з 1902 року) училище, одне із двох на всю Російську імперію. Сучасні військові теж займають ці будівлі, якими закінчується вулиця Двірцева.

Закінчення пішохідної вулиці Двірцевої, далі-територія колишнього Єлисаветградського кавалерійського училища 

На цьому наша сьогоднішня прогулянка завершується. 

Але не завершується подорож перлиною степу – Кіровоградом(Єлисаветградом)!!! 

Позняков Олександр,

координатор м.Кіровоград у проекті

«Бібліотечний туризм: пізнай Україну та її бібліотеки»

член МС УБА