Ніжин крізь призму історії

Мені довелося покинути Ніжин відразу після закінчення школи. Як звичайний, пересічний студент я відправилась на навчання до Києва.

І от, я гуляю вуличками свого рідного міста майже кожні вихідні, коли приїжджаю навідати батьків. Але знаю про них, архітектуру споруд та про все що мене оточує, не більше ніж звичайний подорожуючий, який раптово заблукав містом. Тому запрошую вас разом зі мною  на прогулянку Ніжином, щоби поцікавитися деякими витоками із історії міста.

Основну частину розповіді хочу присвятити архітектурним пам’яткам. Вони вражають своєю елегантністю та різноманітністю.

Однією з найдорожчих  перлин стародавнього Ніжина залишається Спасо-Преображенська церква. Розташована вона на правому березі р.Остер (вул.Московська).

Спасо-Преображенська церква

Перші відомості про Спасо-Преображенську церкву у Ніжині зявляються в середині XVІІ століття. Архітектура храму є надзвичайно оригінальна і цікава. В ній вдало поєднано хрещатий план будівлі з лінійним розташуванням бань. Три круглих барабани храму розташовані вздовж осьової лінії будівлі та увінчані стрункими бароковими верхами з двома заломами, типовими для архітектури України того часу.

У 1861 році під час перевезення тіла Тараса Шевченка в Україну жалобна процесія зупинилася в Ніжині. Саме тут, на площі перед Спасо-Преображенською церквою відбулася панахида за Великим Кобзарем. Тому в народі цю церкву ще прозивають «Тарасовою». В 50-х рр.. ХХ ст..  вибухівкою  було знищено дзвіницю та теплу церкву. Від неї тоді майже нічого не залишилось. Реконструкція храму почалася у 2002 році і триває до сьогодні.

Прямуючи далі Московською вулицею, в закуточку можна звернути увагу на будинок електростанції: вежа з заломами й широко звисаючим дахом. Збудована вона була у 1916 році художником  і архітектором  О.Г.Сластіоном. Зараз у приміщенні електростанції розташована Ніжинська дитячо-юнацька спортивна школа.

Будинок колишньої електростанції

В період Руїни Ніжин відігравав  важливу роль у козацькому житті Лівобережжя. У 1663 році у місті відбулася подія, яка мала важливе історичне значення для всієї України – Чорна рада. Ніжинська Чорна рада була найбільш відомою з усіх.

Проведення Чорної ради в Ніжині стало першою звісточкою, де згадується Свято-Миколаївський кафедральний собор. Саме в його приміщенні новообраний гетьман Іван Брюховецький прийняв присягу перед всім військом запорізьким.

Свято-Миколаївський кафедральний собор

Він знаходиться на вул. Гоголя – центральній пішохідній вулиці міста.

Собор був побудований у стилі українського барокко і являвся прототипом мурованих хрещатих  п'ятибанних храмів на території всієї Лівобережній Україні. Миколаївський кафедральний собор неодноразово піддавався вогню. В наслідок чого він втратив  свій  первозданний цегляний декор і одержав нові форми бань та куполів.

У другій половині XVII та у XVIII ст. провідну роль у житті Ніжина почали займати  греки. Велику увагу вони приділяли, як громадському, так і  духовному життю. Ніжинські греки-переселенці залишили у спадок після себе численні пам’ятки архітектури: церкви, житлові будинки, крамниці, кав’ярні, аптеки.

Аптека "Полковник Михайло Лігда"

До підряду грецьких церков у Ніжині можна віднести три: Михайлівська, Всіхсвятська та Троїцька церкви.

Всіхсвятська церква (Храм Всіх святих)

Всіхсвятська церква (Храм Всіх святих) з часом набула чітких рис класицизму: спаровані колони, трикутний фронтон, барабан з видовженими вікнами.  Величі і урочистості храму надає його позолочений купол. Храм розташований відразу напроти Свято-Миколаївського кафедрального собору.

Основною перевагою розташування всіх цікавинок міста є те, що вони знаходяться у центрі. Тому продовжуємо нашу прогулянку далі вулицею Гоголя і звертаємо до сквера, де встановлено пам’ятник геніальному українському письменнику М.В. Гоголю. Пам'ятник являє собою бронзовий бюст Гоголя на гранітному постаменті.

Пам'ятник М.В.Гоголю. Автор Пармен Забіла

Існує легенда, що ніби-то наслідуючи давні традиції іконописців, автор пам'ятника Гоголю П. Забіла «сховав» у складках гоголівського плаща свій автопортрет. Придивіться уважніше -  із країв складок плаща вимальовується контур.

Виходячи зі скверу, позаду лишаються торгові лавки, трапезна з церквою Апостолів Петра і Павла, та бані Благовіщенського чоловічого монастиря (Храм Благовіщення Діви Марії або Богородичний Назарет).

 

Благовіщенський чоловічий монастир (Храм Благовіщення Діви Марії)

Монастир був був побудований в 1702-1716 рр. за проектом архітектора Г.Устінова. Впродовж XVIII ст. неодноразово страждав від пожеж, в результаті чого його зовнішній вигляд зазнав значних змін. Зараз це великий п’ятибанний храм в основі якого лежить хрест із рівними за довжиною раменами. Він є одним з видатних споруджень епохи бароко на Україні.

Останньою точкою огляду на центральній вулиці міста є церква Івана Богослова – досить цікава споруда. Зведена вона була у кінці XVII ст. в стилі українського барокко. Церква дуже компактна. Має два яруси. На жаль, зараз до неї  немає доступу, оскільки в її приміщенні розташований архів. 

Церква Івана Богослова

Для того, що би повною мірою насолодитись духовним життям міста, рекомендую відвідати ще низку церков та храмів Ніжина. Наприклад, завітайте до Церкви Покрови Пресвятої Богородиці та Введенського жіночого монастиря.

Церква Покрови розташована також неподалеку центру міста і вона збереглася майже в початковому  вигляді. А ось, Введенський жіночий монастир розташований на захід від історичного центру Ніжина і існує вже понад триста років. Йому притаманний типовий для монастирів строгий стиль, з відсутністю будь-яких прикрас.

На цьому моя розповідь на сьогодні завершується. Але не проґавте нові подробиці туристичного Ніжина.  Адже саме цікаве ще попереду!

З найщирішими побажаннями,

клієнт-менеджер компанії "Конус-Ю",
Катрич Людмила